Актуально

На Житомирщині діє нова кримінальна схема віджиму бізнесу, не без участі “обертнів у пагонах”

На Житомирщині діє нова кримінальна схема віджиму бізнесу, або як за відпочинок із сім’єю можна отримати 12 років тюрми. За подібної схеми невинна проста людина, яка не має коштів, може легко опинитися за гратами… 

Трагічний випадок, що стався 28 травня 2017 року в кафе «Лісовичок», розташованому під Житомиром на 124-му кілометрі автодороги «Київ-Чоп» у селі Березина, його розслідування та судові слухання і вирок черговий раз показали наскільки Україна далека від справедливого й неупередженого судочинства.

Захист засудженого до 12 років Володимира Петрука стверджує, що судом першої інстанції всі обставини кримінального провадження були досліджені НЕ в повній мірі та зі значними порушеннями. Мало того, цілком ймовірно можна припустити, що в сумбурній метушні небіжчику міг нанести смертельний удар хтось інший з трьох учасників бійки з боку вбитого…

Так, адвокат обвинувачуваного Марина ШОЛОДЬКО зазначила: «Неповнота судового розгляду полягає в наступному: судом було відхилено моє клопотання про допит в судовому засіданні судово-медичного експерта з приводу можливості механізму та локалізації спричинення потерпілому Гашимову К.В. тілесних поранень, описаних потерпілою та свідками в судовому засіданні, оскільки покази потерпілої і свідків обвинувачення різняться від їх показів на досудовому слідстві, а додаткові висновки СМЕ під час досудового розслідування були надані лише з урахуванням їх показів під час досудового слідства. Адже відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Судом також не було досліджено жодного речового доказу».

Щоб не бути голослівним, розглянемо конкретні факти упередженості суду і органів розслідування кримінального провадження з боку Житомирського районного суду Житомирської області в особі складу колегії В. І. Мокрецького (головуючий), суддів О. М. Дубовік та І. В. Зубчук, а також слідчого поліції Ірини Любарець і процесуального прокурора Василя Лотуги вище вказаного району.

Що ж сталося у травні 2017-го в одному з сіл Житомирщини?

Коротко опишемо ситуацію майже дворічної давності. Компанія з чотирьох українців – обвинувачений Володимир Петрук з дружиною і його друг Віктор Ніколаєв з дружиною – відпочивали в кафе «Лісовичок» під Житомиром. Поруч в інший альтанці відзначала день народження компанія азербайджанців з дружинами і дітьми. Обвинувачений Петрук кілька разів спілкувався з убитим Кумраном Гашимовим, пропонував випити. Пізніше у них виник конфлікт.

Сторона азербайджанців стверджує, що Петрук погрожував вбитому ножем і обзивав «чуркою». Сторона обвинуваченого стверджує, що Петрук просто хотів поговорити, але чоловіки азербайджанської національності гуртом стали його бити каністрою, повалили на землю, били ногами – а він лише захищався і відмахувався своїм ножем і міг хіба що лише подряпати ножем убитого.

Власне, як виявилося під час судово-медичних експертиз, знаряддя вбивства не збігається з тим ножем, який був у нього в руках. Саме знаряддя вбивства так і не було знайдено. Але суд першої інстанції однозначно прийняв сторону потерпілих і виніс обвинувальний вирок – 12 років.

Відео з матеріалів кримінальної справи:

А от звинувачений В. Петрук пояснив, що ніякої нетерпимості до осіб азербайджанської національності в нього ніколи не було. На відео бачимо, що з Гашимовим він спілкувався спокійно та дружелюбно. І навпаки, хоча й у спокійній, але погрозливій формі Кумран Гашимов висловлював свої зауваження та попередження. Це те, що відобразила відеокамера протягом чотирьох хвилин. А от що було протягом навіть не одної години між сперечальниками – це і мали встановити правоохоронці під час розслідування і в ході судових засідань.

Захищав себе і свою сімю

Дружина обвинуваченого Ольга Петрук не приховує свого хвилювання і обурення діями правоохоронців і суддів: «Того трагічного дня близько 19-ї години четверо чоловіків-азербайджанців накинулися на мого чоловіка Володимира Петрука, який лежав на землі, і почали бити. Я умовляла дружин цих чоловіків, аби вони попросили своїх чоловіків припинити бійку. Та у відповідь на це вони і за мене взялися – почали душити й бити куди попало».

У наведеній вище «Заяві про злочин» дружина обвинувачуваного Петрука вказує на те, що коли б «досудове слідство проводилось об’єктивно, то в діях мого чоловіка міг би присутній злочин, передбачений ст. 118 КК України  вбивство при перевищенні мір необхідної оборони».

З цього приводу слід також зауважити, що Ольга Петрук наголосила на тому, як житомирські прокурори спритно «з метою явного небажання встановлення об’єктивної істини» перекваліфікували дію її чоловіка на п.14 ч.2 ст.115 – фактично звинувативши його в намірах, яких В. Петрук абсолютно не мав.

Фактично В. Петрук у бійці захищав не лише себе, а й свою дружину, на яку накинулися жінки з боку азербайджанців. Але прокурори справу про побиття Ольги Петрук виділили в окреме провадження, а потім і зовсім закрили. Чому так? До речі, Ольга Петрук була безпосереднім учасником подій і все бачила, однак до її свідчень ніхто не бажав дослухатись. Хоча з протилежної сторони врахували всі свідчення, хоча дехто зі свідків не бачив, що насправді коїлося під час бійки.

Аби мати власний зиск прокурори і судді перекваліфікували справу на міжнаціональну ворожнечу?

Уже в першому абзаці Вироку в розділі «Формулювання обвинувачення, висунуте Петруку В.М. та визнане судом доведеним» колегія робить упереджене ставлення до підсудного, коли повідомляє наступне: «…в одній з альтанок відпочивали Петрук Володимир Михайлович разом із родиною та знайомими, а в іншій альтанці Гашимов Камран Огли, за національністю азербайджанець, який разом із родиною та своїми знайомими святкував День народження Гашимової Н.В. та вживали спиртні напої. Під час відпочинку між К. В.-О. та раніше не знайомим йому Петруком В.М., який перебував у стані алкогольного сп’яніння…».

В чому полягає упередженість? По-перше, про одних м’яко вказано, мовляв, вживали спиртні напої, а про підсудного – перебував у стані алкогольного сп’яніння. Але ж спочатку було, про що чітко видно з відео, як Петрук чемно і зовсім ще не «в стані алкогольного сп’яніння» розмовляє з таким же тверезим Гашимовим. По-друге, чомусь вказується національність лише одного з фігурантів справи, хоча в Україні у паспортах скасовано відповідну графу – тим самим відійшли від совковості законодавства. (До речі, до відома суддів і слідчих, які своє звинувачення побудували на питанні міжнаціональної ворожнечі: словоогли пишеться з малої літери і обов’язково через дефіс).

Але давайте прослідкуємо, як слідчі та прокурори осідлали конячку національного питання, а за ними майже слово в слово це «встановили» судді при винесенні свого вироку. На відео добре чути, як патрульний поліцейський після затримання Володимира Петрука доповідав керівництву і слідчому, зокрема, прозвучала така фраза російською мовою: «ну, с національним усмотрєнієм». А ще патрульний казав, що затриманий вдарив когось з «армянінов»

Таким чином, до банального побутової сварки із застосуванням обопільного фізичного насильства правоохоронці і судді Житомирщини застосували сталінський підхід до розуміння національного питання.

Але чому вони вдалися саме до пункту 14 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України? Ось тут і«зарита собака» упередженого і несправедливого судочинства.

Нагадаємо, про що йдеться у статті 115 (Умисне вбивство) Кримінального кодексу України:

1. Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, – карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років.

2. Умисне вбивство:

1) двох або більше осіб;

2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності;

3) заручника або викраденої людини;

4) вчинене з особливою жорстокістю;

5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб;

6) з корисливих мотивів;

7) з хуліганських мотивів;

8) особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку;

9) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення;

10) поєднане із зґвалтуванням або сексуальним насильством;

11) вчинене на замовлення;

12) вчинене за попередньою змовою групою осіб;

13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116 – 118 цього Кодексу;

14) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, – карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.

Слідчі й прокурори зрозуміли, що обидві компанії відпочивали із застосуванням спиртних напоїв, тому доведеться добряче потрудитися, щоб всебічно і неупереджено все встановити. Але якщо якась із сторін запропонує стимул, від якого буде важко відмовитися, то можна й потрудитися. От тільки чи зможе в такому разі слідчий з прокурором сказати словами відомого літературного героя Остапа Бендера – «Я чту уголовный кодекс»?

В даному випадку була виявлена повна зневага і до кодексу і до судочинства в цілому. Бо чому була взята до уваги лише позиція потерпілої сторони і проігноровані свідчення самого підсудного і третьосторонніх свідків, яких важко звинуватити в упередженості?

Відео з матеріалів кримінальної справи:

Якби прокурори мали бажання об’єктивно і справедливо з’ясувати всі обставини нещасного випадку, то звернули б увагу, що не лише лунали начебто образливі слова на адресу Камрана Гашимова, але й він (про що весь час на відео намагався розповісти поліцейським обвинувачуваний) ображав В. Петрука ще більш принизливими словами – «я твою маму #бал». До речі, ця образа-матюк дуже поширена серед осіб азербайджанської національності.

За логікою кримінальної схеми до уваги беруть лише свідчення сторони, яка стимулює розслідування на свою користь

Начебто були допитані майже всі свідки і досліджені письмові покази. Але чому ж тоді до уваги були прийняті і покладені в основу винесення вироку переважно показання сторони загиблого – його дружини Надії Гашимової, свідків Гулієва М.А., Ісмаілової Н.В., Ісмаілова А.К. та неповнолітнього Гашимова Р.К. стосовно того, що ніякого конфлікту не було і обвинуваченому Володимиру Петруку ніхто ніяких тілесних ушкоджень не наносив?

У своїх показах свідки протирічать. Одні кажуть, що удар ножем наносився, коли К. Гашимов стояв на ногах, інші – що бив по лежачому чи напівсидячому. Та це чомусь не збентежило ні слідчих, ні суддів. А от свідчення Мікаела Гулієва взагалі фактично опосередковано підтверджують покази свідків з боку підсудного і охоронця з кафе Віктора Окрушка про те, що В. Петрука таки била група азербайджанців. Бо чому ж тоді, як каже М. Гулієв, звинувачений «відступав (задкував) спиною вперед, обличчям до Камрана, відмахуючись від чогось ножем…»? Очевидно, на Петрука наступало кілька осіб, тому він і махав ножем наосліп, аби не наближалися до нього – таке пояснення трагічної події чомусь не прийшло в голову слідчих. До речі, про це він і казав, що «почав відмахуватись, коли його збили з ніг та почали бити руками та ногами по голові і по тулубу».

А про те, що його таки били, свідчать ті ж таки не упереджені відеокамера і свідки – і охоронець, і водій автобуса, на якому й затримали Петрука та його сім’ю патрульні поліцейські.

Що ще характерно, погрози Камрана Гашимова під час їх біль-менш мирної бесіди мали цікавий підтекст. Він зареєстрований і у тексті Вироку підсудному. На його передостанній сторінці йдеться про те, що потерпілій Надіїї Гашимовій (дружині загиблого) повернуто один з речових доказів – Свідоцтво члена міжнародної поліцейської асоціації. Ось та підстава, на якій Камран Гашимов поводив себе з В. Петруком зверхньо і навіть зухвало, погрожуючи останньому, що той на колінах проситиме у нього вибачення і дорого заплатить.

Небіжчик мав, напевне, неабиякі зв’язки з поліцейською спільнотою. На жаль, здавалося б, досвідчена людина чомусь беззастережно провокувала своїми погрозами п’яного чоловіка. У відео ще далеко не сп’янілий обвинувачуваний звертався до Гашимова, мовляв, ви досвідчена і мудра людина поділіться зі мною своїми знаннями. Та його співбесідник обрав іншу тактику поведінки, хоча міг би елементарно вирішити конфлікт ще в зародку – для чого мав би викликати поліцію, тим паче, маючи таке посвідчення.

Та, на жаль, трагічний фінал стався, причому слід констатувати, що його невпинно разом з обвинувачуваним наближав і вбитий Камран Гашимов. Але трагедія на цьому не закінчилась. Вона отримала своє продовження в упередженому судочинстві житомирських правоохоронців і суддів. Адже навіть поверховий аналіз проведення (а точніше непроведення) слідчих дій і судового розгляду вказує на упередженість і несправедливість їх безпосередніх виконавців.

Щоб не вдаватися детально в суть нестиковок, наведемо тезово про головні упущення слідства і суддів:

– знаряддя вбивства не знайшли – вилучено 4 ножа, ні один з них не є тим, яким вбито К. Гашимова;

– мотивація «умисне вбивство на ґрунті міжнаціональної ворожнечі» категорично не відповідає дійсності;

– свідчення свідків захисту обвинувачуваного абсолютно не враховуються;

– на відео обвинувачений говорить з убитим спокійно, без загроз, але, навпаки, Кумран Гашимов сам погрожує Петруку;

– справу про нанесення побоїв обвинуваченому і його дружині з боку компанії азербайджанців виділено в окреме провадження і незабаром взагалі закрито – чому воно закрите?

– син убитого плутається в свідченнях, що вказує на невдалу його підготовку з боку адвокатів постраждалого;

– свідчення охоронця і продавщиці не беруться до уваги;

– швидка була викликана через 40 хвилин після нанесення фатального удару ножем – чому друзі вбитого так довго тягнули?

– швидше за все, принаймні можна припустити, що суд першої інстанції мав неабияку стимуляцію з боку постраждалих, на користь яких, до речі, присудили 200 тисяч гривень моральної шкоди;

– нарешті, як підсумок, можна висловити великі сумніви, що вбивство здійснював саме Володимир Петрук…

Припущення, висловлене в останній тезі, небезпідставно ґрунтується на інформації про те, що бізнес загиблого Камрана Гашимова після його смерті забрали собі його друзяки з азербайджанської діаспори.То, може, не все так просто, як досліджено правоохоронцями Житомирщини? Адже ситуацію бійки з випадковою людиною під час штовханини міг використати той, кому дійсно була вигідна смерть Камрана Гашимова? Інакше, чому до приїзду швидкої та експертів в альтанці азербайджанців все було ретельно прибрано і вичищено? І чому на це не звернули увагу слідчі?

Невже слова «заріжу тебе як шакала» прокурори сприйняли лише як недоречний жарт?

Спливла також ще одна цікава інформація, яку і не збиралися перевірити слідчі разом з прокурорами. Виявляється, того трагічного дня біля альтанки, в якій святкували день народження дружини К. Гашимова азербайджанці, був ще й п’ятий представник чоловічої статі цієї діаспори. І начебто він суворо розмовляв з Камраном Гашимовим, та навіть сказав йому, мовляв, «заріжу тебе як шакала». З огляду на це і той уже незаперечний факт, що слідство і судовий розгляд вівся упереджено, можна припустити, що в сумбурній метушні небіжчику міг нанести смертельний удар хтось інший з трьох учасників бійки з боку вбитого.

Словом, дуже багато запитань полишив по собі судовий розгляд даної кримінальної справи. Головне з яких – чому прокурори і слідчі не забажали встановити ще однієї особи, яка була присутня біля азербайджанської альтанки того трагічного дня. А між тим ця особа і є головною ланкою схеми віджиму бізнесу. І тут уже неважливо, у кого забирати право власності – у чужака чи у свого земляка по сонячному Азербайджану…

Відео з матеріалів кримінальної справи:

На цьому відео відображені земляки загиблого, які разом з ним били обвинуваченого…

Висновок:

Схоже, в нашому випадку прокуратура і райсуд Житомирського району переймалися не вмотивованістю вироку, а саме власною (матеріальною) вмотивованістю при його винесенні – чи не так?

Справедливим може бути тільки законний і обґрунтований вирок. Справедливість показує, що судом прийнято правильне рішення по кримінальній справі, а покарання винному визначено з урахуванням усіх обставин, встановлених у судовому розгляді. Несправедливим визнається призначене покарання, якщо воно не відповідає тяжкості злочину, особистості засудженого і за своїм виглядом і розміром є невідповідним як через м’якість, так і надмірної суворості.

А давайте порівняємо винесені Житомирським райсудом 12 років позбавлення волі Володимиру Петруку за його вчинок під час самозахисту і злочин харківчанки Олени Зайцевої, яка вбила шістьох(!) людей, перебуваючи в наркотичному стані. І за це її можуть засудити лише на 10 років. Якщо такий вирок горе-водійці визнають справедливим, то чи не занадто суворий він виявився стараннями житомирських прокуратури й суддів?!

Тож нам залишається констатувати, що Житомирським райсудом винесено вирок, який ставить невтішний (перепрошуємо за тавтологію) вирок правоохоронній системі в Україні…

Іван ТОДОНЧУК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close